Походження та еволюція назви «Російськи шашки». 

Автор - Юшкевич С.Ю.

Правила гри для тієї версії шашок на 64-клітковій дошці, яка у побуті зазвичай зветься «Російські шашки», у Російській імперії вперше сформулював російський шахіст А.Д. Петров в 1827 р. у своїй книзі «Руководство к основательному познанию шашечной игры или искусство обыгрывать всех в простые шашки». Але при цьому важливим є те, що навіть А.Д. Петров не назвав шашки «російськими», і тому в його книзі ніде немає словосполучення «російські шашки», а є поділ на «просту гру та гру в піддавки (qui perd-gagne)», на першій сторінці книги. При цьому встановлено, що А.Д. Петров при написанні свого «Руководства» використовував і вже відомі джерела (див. журнал «Шашки» №1-1978 р., с.22-23, стаття А.Колесникова «Рецензия через полтора века»), і цифрову нотацію полів, що застосовувалася в Європі. Тож у сформульованих ним правилах не було нічого специфічного, що вказувало б на «російську національність» описаної ним шашкової гри на 64-клітковій дошці.

Назва «Російські шашки» вперше з'явилася в «Трактате о шашках», який є другою частиною книги «Полный самоучитель шахматной игры и игра в польские и русские шашки», що вийшла 1872 року в Москві. Проте тут треба зазначити, що на сторінці 167 «російські шашки» згадані як синонім «німецьких шашок», цитую: «…и скажем про Немецкие или Русские шашки несколько слов».  

Поява в «Трактате о шашках» прикметника «російські» пояснюється просто: у ньому вперше в Російській імперії була описана гра на 100-клітковій дошці, яку в XIX столітті в Європі було прийнято називати «Польські шашки» (ця назва також історично неправильна, але детальне дослідження назви «Польські шашки» знаходиться поза темою мого аналізу). Проголошена у 1721 р. російським царем Петром першим Російська імперія в побуті називалася «Росія», і тому в «Трактаті» було використано прикметник від слова «Росія» - «Російські або Німецькі шашки», так само, як і прикметник від слова «Польща» – «Польські». 

У книзі І.І. Фоглера 1880 р. назва «Російські шашки» стоїть у назві книги: «Руководство к изучению шахматной игры. Игра в русские шашки», однак у книзі того ж таки І.І. Фоглера 1881 р. «російських шашок» в назві вже немає, книга називається «Руководство к изучению шашечной игры с 89 диаграммами». Більш того, на сторінці 2 книжки 1881 р. І.І. Фоглер повторює написане в «Трактате о шашках» у 1872 р. та розширює це, цитую: «Наша же шашечная игра (на доске в 64 поля) носит название русские или немецкие шашки, в которые и до сего времени играют во всей России. Из всего этого видно, что шашечная игра заимствована нами от европейцев (виділено мною – С.Ю.), всего вероятнее от немцев, так как на западе в одной только Германии удержалась шашечная игра, точно такая же, как у нас на доске в 64 кв. поля с 24 шашками». Тобто, згідно з цими двома цитатами, і шашки, і правила гри в «німецькі» або «російські» шашки у ХІХ столітті в Російській імперії розумілися ідентично. У першому «Уставе шашечной игры», який розробив та опублікував у №№ 15 та 16 журналу «Радуга» за 1884 р. М.К. Гоняєв, назви «Російські шашки» немає.

Це розуміння ідентичності «російських» та «німецьких» шашок, як і будь-яка згадка про неї, так само як і назва «німецькі» шашки – все це поступово зникло. Ймовірно, тому, що в дусі імперської політики царської Росії відданість пропаганді всього російського (або «російського») цінувалася вище, ніж прихильність до історичної правди. У дореволюційній шашковій літературі кінця ХІХ - початку ХХ століття іноді зустрічається словосполучення «російські шашки», іноді не зустрічається.

В першій радянській книзі з шашок, виданої в 1924, автор В.Руссо, не було прикметника «російські», книга називалася: «Шашки. Керівництво для початківців». У 1920-тих роках назви «Російські шашки» у перших чемпіонатах СРСР також немає, це були просто «шашкові чемпіонати» СРСР (див. «64» №1-1924 р., сторінка 13, «64» №2-1924 р., сторінка 13, «64» №3-1924 р., сторінка 13, «64» №12-1925 р., сторінка 12, та «64» №16-1925 р., сторінка 16). 

У наступні роки назва «Російські шашки» в СРСР, як і в царській Росії, іноді зустрічалася, іноді не зустрічалася; до Другої світової війни назві гри в шашки в СРСР, як і в царській Росії, не надавалося значення. А п'яте видання книги В.Руссо 1924 р., що вийшло у 1934 р., називалося навіть «Советские шашки. Руководство для начинающих». У 1937 р. вперше у СРСР було видано «Единый шашечный кодекс СССР», у якому, як і книгах В.Руссо, не було назви «Російські шашки»; в ньому було зазначено: «В данном кодексе речь идет о правилах игры в шашки, принятых у нас в СССР», а в Додатках до кодексу було надано окремо статтю В.Гілярова «Стоклеточные шашки», присвячену грі на 100-клітковій дошці.

Експансія назви «Російські шашки», що закінчилася узурпацією цієї назви в 1956 р., почалася після відомої промови І.Сталіна на прийомі у Кремлі 24 травня 1945 р., де він проголосив про російський народ: «…він є найвидатнішою нацією з усіх націй , що входять до складу Радянського Союзу». Після цього назва «Російські шашки» стала широко вживатися в радянській шашковій спільноті, наприклад, у брошурі «Шашки. Правила игры и соревнований» 1948-1949 рр. ми вже бачимо вже два окремі розділи: «Російські шашки» та «Стокліткові шашки».

Після вступу СРСР до ФМЖД у 1956 р. та появи необхідності розрізняти офіційні змагання на 64-клітковій та 100-клітковій дошках (оскільки вид спорту у Всесоюзній класифікації був один: ШАШКИ), назва гри на 64-клітковій дошці в СРСР була остаточно узурпована керівництвом радянського шашкового спорту як «Російські шашки».

Це була саме узурпація назви «Російські шашки», тому що гра на 64-клітковій дошці була надбанням усіх народів, які проживали на території спочатку імперської Росії, а потім СРСР (наприклад, центральний спеціалізований журнал «Шашки» видавався в Латвійській РСР російською мовою, а його еквівалент «Dambrete» - латиською мовою; в Литовській РСР видавався шашковий бюлетень «Šaškės» литовською мовою, не кажучи вже про безліч шашкових відділів у газетах союзних республік).  

А після розпаду СРСР у 1991 р. невідповідність історично неправильної назви «Російські шашки» нової реальності, що виникла, стала ще очевиднішою. Так звані «Російські шашки» стали, за фактом, міжнародними: у них продовжували грати у пострадянських державах – у країнах Балтії, країнах Середньої Азії, на Кавказі. Цю нову реальність й було зафіксовано у першому Кодексі України 2000 р., історична помилка була виправлена: у цьому Кодексі немає назви «Російські шашки», а є назва «Шашки-64».

Те, що назва «Російські шашки» продовжувала залишатися такою в побуті – це наслідок звички, яка здавна й глибоко вкоренилася в побуті на всьому радянському та пострадянському просторі і також за кордоном. Звичка – страшенна річ, особливо якщо з дитинства чуєш навколо себе «Російські шашки», «Російські шашки». А викорінення побутових звичок – процес складний і тривалий.

С.Юшкевич